Історичне Zirne: Ми Вам завдячуємо життям ( До дня Перемоги )

І живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини

Спасибі вам, сивоголові,
Вітчизни-матері сини!
Немає правди у війни,
Вона лиш в мирі та любові!

Жителі села Зірне ветерани Великої Вітчизняної війни

Кондратович Олексій Терентійович

          Кондратович Олексій Терентійович народився в 1.04. 1928 році в селі Яблуно Березнівського району Рівненської області. В 11 років закінчив 4 класи польської початкової школи. Після 1939 року, коли Радянська армія прийшла в західні області України, одним із перших був прийнятий в піонери.
          В 1944 році у віці 16 років пішов добровольцем на фронт. Брав участь у визволенні західних областей України. Служив у 108 стрілковій дивізії 444 стрілецького полку рядовим бійцем танкового десанту. Визволяв місто Ковель. Після форсування річки Західний Буг , визволяв територію Польщі від фашистів. Брав участь у боях за визволення концтабору Тремблінки і власними очима бачив звірства фашистських нелюдів, де у п’яти свіжовиритих траншеях було виявлено 6 тисяч, в основному, радянських військовополонених замучених і ростріляних.
           Після форсування річки Нарва, почався наступ на Варшаву. 16 січня 1945 року при визволені Варшави поранений у праву ногу осколком німецької міни.
           Почався наступ на Німеччину. Форсував річку Одер , до кінця війни брав участь у визволені німецьких міст: Бреслау, Штеттін,Вольденбург, Дахау, Штральзуні, Зорау, Нойхамерира.
           Війна закінчилася для Олексія Терентійовича в 22 механізованій дивізії 80 механізованого полку, ле вони вели бої в 113 км. Від Берліна з військами есесівців і власівців. Там же в лісі їх застав День Перемоги. До їх приїхали представники американської армії. Бої закінчилися 21 червня 1945 року. Після чого Кондратович О.Т. служив на території Німеччини до 1950 року. Був нагороджений орденом «Вітчизняної війни», медалями «За відвагу», «За визволення Варшави», «За победу над Германией» та інші. 20 років Олексій Терентійович працював в Зірненському побут комбінаті, 6 років учителем трудового навчання в Зірненській ЗОШ.

Гарлайчук Степан Ворфоломійович

Гарлайчук Степан Ворфоломійович народився 4 грудня 1919 року в м. Клевані. Мати , Гарлайчук Олена Пилипівна при Полщі працювала у пана. Батько, Гарлайчук Варфоломій Кирилович, теж до 29 року працював у пана, а в1929 році виїхав в Аргентину.

В 1927 році Степан Варфоломійович почав навчатися в польській школі, яку закінчив на відмінно. Після закінчення польської семирічки працював у пана їздовим. В 1940 році його мати, разом з дітьми, з=за бугу переїхала в село Велике Поле Березнівського району, там Степан Варфоломійович працював в лісгоспі. В Велику Вітчизняну війну з 5 січня 1943 року воював артилеристом на Ленінградському фронті. 13 серпня 1943 року був тяжко поранений в Естонії, лікувався в Ленінградському госпіталі. 20 жовтня 1944 року був відправлений на Перший Український фронт, Сандомирський плацдарм на р.Вісла. Пройшов війну від Вісли до Одеру, де був 2 лютого 1945 році поранений. Лікувався в м. Глейвіц в Німеччині.Після тривалого лікування 1 кітня 1946 року повернувся додому в Велике Поле.Після двох поранень в тілі залишилися 24 осколки, 14 з них залишилися назавжди.

З 15 вересня 1948 року до 15 червня 1969 року працював в колгоспі головним бухгалтером, до виходу на пенсію, бухгалтером в сільгосптехніці. Степан Варфоломійович інвалід Великої Вітчизняної війни, нагороджений багатьма нагородами.