Історичне Zirne: історія Зірненської туберкульозної лікарні

Медицина по істині є найшляхетніша з усіх мистецтв.

Гіппократ

Із лівого боку на в’їзді до села Зірне Березнівського району височіє могутніми кронами мальовничий парк площею 17 га. Залишилися сліди доріжок, газонів, альтанок,каскад ставків, що з’єднуються між собою. Усе це зробив колись запрошений паном Малинським шотландський парковий пейзажист Діонісій Міклер. Із 350 видів екзотичних дерев збереглося майже 80. Серед них сосна Веймутова: чорна, смолиста, жовта. Ялини: сибірська, шорсткувата, Модрини : європейська і польська. Із листяних дерев – клен сріблястий, пурпурова форма клена гостолистого, різнолиста форма дуба звичайного. Тут ростуть старі ялини діаметром до 80 сантиметрів і з густою пірамідальною кроною, яку прикрашають видовжені звисаючі шишки. Є в парку клен сріблястий діаметром 126 сантиметрів і висотою 25 метрів та багато інших красивих дерев, кущів, квітів.

Пан Малинський, котрий з дружиною Анною, синами Зуреном та Емануїлом поселилися у Березному, задумав неподалік нього, всього за декілька кілометрів, у болотистій місцевості звести палац. Чому саме тут – загадка.Адже дідич мав у володінні 7231 дасятину орної землі і 18 десятин лісу. І почалося будівництво. Десятки селян возили кіньми землю, засипали болото, зводили греблі для тьох ставків. Потім закордонні інженери і робітники з пробкового дерева звели палац у стилі модерн. Навколо нього розбили доріжки і під керівництвом садівника Вольського висадили майже 350 дерев та кущів закуплених за кордоном.

І почало виростати село. Подейкують, що пан назвав його Зурне на честь старшого сина Зурена, котрий загинув у молоді роки. Достовірно ніхто не знає де саме помер сам Михайло Малинський. Після смерті батька Емануїл залишився єдиним спадкоємцем. У 1938 році Емануїл Малинський помер за кордоном, заповівши свій маєток на утримання дитячого притулку, але проіснував він лише 4 місяйі. Від несправного пічного опалення на третьому поверсі виникла пожежа і прекрасний палац згорів. Пізніше в інших будівлях, які знаходилися біля нього, заснували санаторно-оздоровчий комплекс для хворих на легеневі недуги, нині - це тубдиспансер.

У післявоєнні роки у підсобних приміщеннях, які складалися ії 5 приміщень, розміщувалася МТС – керівником якого працював Ткаченко Іван Григорович. Через зростання захворюваності, у післявоєнні роки було багато бездомних, учасників бойових дій, у 1954 було створено на базі МТС стаціонарне відділення госпіталю інвалідів УВВ та обласний тубсанаторій на 260 ліжок. Першим головним лікарем була Філіч Регіна Йосипівна. З 1955 року на цю посаду призначений Борсуков Павло Олексійович.

В цьму санаторії лікувалися хворі всієї Рівненщини.

У 1963 році обласний тубсанаторій очолила Раца Ніна Германівна. Поряд із обласним санаторієм в 1962 році на Березніщині організовано районний тубдиспансер під керівництвом Головчука Анатолія Андрійовича, який очолював його до 1968 року. Із липня 1968 року головним лікарем призначено Шевчука Олександра Васильовича. Із 14 січня 1972 року Березнівський тубдиспансер переіменований в районну тублікарню. З 1977 року по 1982 рік головним лікарем призначений Столярчук Ярослав Кирилович, який згодом був переведений завідуючим поліклініки обласного тубдиспансеру. Головним лікерем призначена Агаті Софія Тимофіївна, яка працювала на цій посаді до 1988 року. З 1988 по 1990 рік установою керував Дмитрієв Мирон Васильович. З1990 по 1996 рік повертається керівником тублікарні Шевчук О.В. З 1996 року туб лікарню очолює Олександра Ярославівнв Кучер.

Районна туб лікарня передана на обласний бюджет і була переіменована в Зірненську протитуберкульозну лікарню і стала складовою частиною ТМО «Фтізіатрія».

На сьогоднішній день Зірненська протитуберкульозна лікарня розміщена в 4 приміщеннях на 80 ліжок. Має у своєму складі 2 стаціонарні відділення, ретгенкабінет, фізкабінет, ЛФК, масаж,КФД, клініко-діагностичну лабораторію, зубний кабінет, харчоблок, підсобне господарство.В лікарні працює 82 чоловіка із них жінок – 74, лікарів – 4, середнього медперсоналу 25.

За останні роки під керівництво Олександри Ярославівни і за допомогою спонсорів проведені капітальні ремонти покращеного планування першого стаціонарного відділення, адмінкорпусу, харчоблоку. Проведені внутрішні ремонти усіх структурних підрозділів. Придбаний санітарний транспорт, комп’ютерна техніка.

Для покращення харчування хворих в лікарні ведеться підсобне господарство, яке дає щорічно до столу хворих продуктів на 15 тис. гривень : молоко, овочі, м’ясо, консервування. Для цього утримуємо 3 корови, пару коней, щорічно відгодовується молодняк, маємо 6,6 гектарів землі.

В січні 2002 року, за досягнення в лікувальній та санітарно – освітній роботі , Зірненській протитуберкульозній лікарні присвоєна вища кваліфікаційна категорія.

У 2003 році акредитована клініко-діагностична лабораторія.

На протязі 15 років тублікарня славиться своєю художньою самодіяльністю, в якій беруть участь медичні працівники. ! 2001 році ансамблю «Зорина» присвоєно звання народного самодіяльного колективу. Колектив приймає участь у всіх святах, концертах, конкурсах, як в селі, районі так і а області і займають призові місця. Художнім керівником є заслужений діяч мистецтв Гощук Федір Васильович.

Високу оцінку роботи Зірненської протитуберкульозної лікарні дають обласна та районна державні адміністрації та обласна і районні ради,управління УОЗ і ТМО «Фтізіатрія». На базі лікарні неодноразово продилися семінари республіканського та обласного рівнів.
Досвід роботи працівників лікарні описаний в книгах "Портрети сучасниць" , де одна із сторінок цієї унікальної книги присвячена Олександрі Ярославівні Кучер - головному лікарю лікарні та в книзі"Україна медична. Сучасні обладнання та інновації в медичному обслуговуванні України"